| (2019) 2 Visn. Nac. akad. prokur. Ukr. 7–15 | |
| https://doi.org/10.34285/visnyknapu2019.02.007 | |
| Назва статті | Військова юрисдикція в судовій системі Італії |
| Автор(и) | МАУРІЦІО БЛОК Генеральний військовий прокурор у Касаційному Суді, м. Рим, Італія |
| Скорочена назва журналу (ISSN) | Visn. Nac. akad. prokur. Ukr. |
| Рік | 2019 |
| Номер | 2 |
| Сторінки | [7–15] |
| Мова | Англійська |
| Анотація | У процесі еволюції правових систем стаються випадки, коли держава, упроваджуючи нові правила для Збройних Сил, встановлює закони і у військовій судовій сфері, щоб надати незалежність військовим судам. Такий процес призводить до скасування військових судів, як це відбулося у деяких європейських демократичних країнах, зокрема у Франції, Німеччині, Португалії, Чехії. Проте в Італії було інакше. Метою статті є оглядовий аналіз основ італійської військової судової системи та її розвитку за останні 50 років. У статті досліджено історичні та суспільні передумови, що призвели до формування основ незалежної військової системи в Італійській Республіці. У Конституції Італії, прийнятій у 1948 році, визначено, що юрисдикція військових судів у мирний час поширюється тільки на військовослужбовців, які вчинили військові злочини. Також у Основному Законі Італії закріплено, що юрисдикційна функція реалізується ординарними магістратами з дотриманням встановлених та регульованих правил судової влади, а спеціальна юрисдикція, зокрема військова, має такі самі гарантії незалежності, як і цивільна юрисдикція. Однак гарантії, надані італійським законодавством, були застосовані не одразу. Фактично продовжував діяти закон, прийнятий у 1941 році. Військова судова влада на цій стадії не була незалежною. Найбільш яскравим прикладом цього можна вважати той факт, що слідчий суддя підпорядковувався військовому прокурору і що всі судді й прокурори були підвладні Генеральному військовому прокурору в Верховному Суді. Тож виникла потреба підвищити рівень автономії і незалежності військових суддів від військової ієрархії та встановити рівність військового судочинства і цивільного на підставі конституційних вимог, що були визначені у 1948 році. Причиною здійснення цієї реформи стала необхідність надання обвинуваченому військовослужбовцю права на справедливий судовий розгляд і судочинство, здійснюване незалежним суддею, вільним від можливого впливу військових установ. У 1981 році було прийнято новий закон, в якому визначено нові принципи і правила для вирішення таких проблем. Інша важлива подія відбулася у 1989 році, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Військові суди дійшли висновку, що нова спільна процедура має застосовуватися до військового судового сектора. Ця обставина прискорила процес гомогенізації між цивільними і військовими судами. Нещодавно уряд Республіки Італія прийняв рішення розширити компетенцію військових судів, збільшивши перелік військових злочинів, підсудних цим судам. Тож реформа сприятиме підвищенню рівня задіяності військових судів і поверненню їм належної соціальної ролі. Однак остаточно таке рішення не схвалено, отож ситуація лишається не визначеною. |
| Ключові слова | військова юрисдикція; судова система; військовий суд; законодавство Республіки Італія. |
| References | REFERENCES List of legal documents Legislation 1. Codice Dell’ordinamento Militare: decreto legislativo 15.03.2010 № 66. URL: (accessed: 15.05.2019) (in Italian). 2. Codice di Procedura Penale: Decreto Presidente della Republica, 22.09.1988 № 47 (сome into force 24.10.1989). URL: (accessed: 15.05.2019) (in Italian). 3. Codice Penale Militare di Pace e Codice Penale Militare di Guerra: regio decreto 20.02.1941 № 303. URL: (accessed: 15.05.2019) (in Italian). 4. Constitution of the Italian Republic. URL: (accesed: 20.05.2019) (in English). 5. Modifiche All’ordinamento Giudiziario Militare di Pace: legge 07.05.1981 № 180. URL: (accessed: 15.05.2019) (in Italian). 6. Sospensione Anticipata del Servizio Obbligatorio di Leva e Disciplina dei Volontari di Truppa in Ferma Prefissata, nonchе Delega al Governo per il Conseguente Coordinamento con la Normativa di Settore: legge 23.08.2004 № 226. URL: (accessed: 15.05.2019) (in Italian). Websites 7. ‘Georges Clemenceau’ Wikiquote accessed 15 May 2019 (in English). |
завантажити .PDF